Соня Кошкіна – неосвічене посміховисько та нездара: соцмережі висміюють малограмотність журналістки

1
36263

Шеф-редактора видання «Лівий берег» Соню Кошкіну продовжує переслідувати низка скандалів.

По-перше, Вищий адміністративний суд у 2016 році остаточно позбавив Ксенію Василенко (Соню Кошкіну) наукового ступеню кандидата політичних наук.

Історія з позбавленням кандидатства тягнулася з 2012 року. Заступник декана з наукової роботи філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Сергій Руденко, ознайомившись з дисертацією Ксенії Василенко (Соні Кошкіної) на тему «Інтернет-видання як чинник формування демократичної політичної культури», поставив під сумнів наукову цінність даної роботи. Окрім того, Руденко угледів в ній неабияку кількість відвертого плагіату.

Виявилось, що дисертацію Кошкіна «поцупила» у власного батька. І хоча майже 4 роки журналістка намагалась довести, що таки варта звання кандидат політичних наук, суд став на сторону правди і визнав Соню Кошкіну звичайним плагіатором.

1 2

По-друге, Соню Кошкіну нещодавно вигнали з 24 каналу.

По-третє, Соня Кошкіна може вважати себе засновником нової моди – безграмотний керівник ЗМІ. Підтвердження цій         тезі пані Кошкіна надає мало не щодня. Адже читаючи її дописи у «Фейсбук», складається враження, що це щоденник нездари – величезна кількість помилок та визнання власної дурості.

шеф-редактор "Лівого берега" Соня Кошкіна
шеф-редактор «Лівого берега» Соня Кошкіна

Ось один з прикладів. Презентуючи проект фотокорів «Лівого берега», Кошкіна зробила помилку не тільки у назві «Іловайськ», але й чимало пунктуаційних недоліків. І це при тому, що Іловайськ вже став загальною назвою для багатьох українців.

иловайск

А не так давно читачі Соні Кошкіної висміяли її за те, що вона переплутала картини Босха та Брейгеля.

Під фото репродукції шеф-редакторка хотіла почути думку з приводу витвору мистецтва, однак коментатори декілька разів прямим текстом вказали Кошкіній на те, що це не Босх.

Журналістка зробила вигляд, що просто помилилась, мовляв: «З ким не буває». Щоправда, не зрозуміло, як можна помилитися, якщо хочеш почути думку людей з приводу конкретної картини? В інакшому випадку це просто визнання власної неосвіченості.

брейгель

Окрім безграмотності славиться Соня Кошкіна і відвертим хамством, що межує з таким народним поняттям як «жлобство». Коментуючи допис народного депутата та генерала за званням Віктора Чумака, журналістка примудрилася називати його на «ти» і засумніватися в його розумових здібностях. Це помітили інші дописувачі, які намагалися спустити Соню з небес на землю. Проте вона вирішила, що не гоже «найкращій журналістці України за версією кота Соні Кошкіної» вибачатися перед значно старшою за віком людиною. Читайте самі та робіть висновки.

коменты

Виникає питання: чого варте ЗМІ, якщо його керівник — нездара, малограмотний плагіатор та хамло? Як мінімум таке видання повинні ігнорувати освічені люди, які мають почуття власної гідності

1 КОММЕНТАРИЙ

  1. Це все правильно. Треба не допускати на гарматний постріл плагіаторів, які самим фактом плагіату знищують науку, достоїнство інтелекту країни. Я колись писала, що непрофесіоналізм, парапрофесіоналізм, квазіпрофесіоналізм, недопрофесіоналізм (це все пов’язано, зокрема, з плагіатом як інтелектуальним мародерством), — це ще одна війна, тим небезпечніша, що вона — всередині країни…
    Але тоді треба вести цю боротьбу суспільства і державних інституцій не вибірково. А за жахливий плагіат і цинічну етику позбавляти — необоротно! — таких «вчених», як Веселовська Ганна чи Кириленко Катерина (гадаю, цими прізвищами список не вичерпується), вчених ступенів. Така можливість є, а якщо такого механізму недостатньо — відпрацювати його на законодавчому рівні
    Це справді — ще один фронт, який працює на знесилення інтелекту нації у столітті науки і гуманітарних цінностей.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

12 + семь =