Василий Кобин, shakhtar.com
Василя Кобіна журналісти цим літом дружно включали у свої збірні вільних агентів українського чемпіонату. Але доволі скоро після розставання з Шахтарем вслід за іншими іменитими «вільними» — Артемом Федецьким, Валерієм Федорчуком і Марко Девічем, знайшов нову команду й Кобін. А через декілька днів після підписання контракту з Вересом Василь і дебютував за рівнян, коли Верес здобув першу перемогу в УПЛ (проти Зірки, 3:1).
«У мене була мета знайти клуб в Європі. Передусім, щось поближче до України — в Польщі чи Угорщині«
— Василю, твій перехід до Вереса — це повернення на захід країни, ближче до дому, чи просто збіг обставин?
— Не скажу, що це якийсь новий виклик, швидше — просто можливість продовжити кар’єру. Закінчувати із футболом я не збираюся, і тут немає нічого такого суперпатріотичного-західняцького. Я не шукав команду, яка була б ближче до дому. Так склалися обставини, і я повністю задоволений переходом в Верес. Добре, звісно, що Верес поки базується фактично у Винниках. Тут такі умови, що більшість клубів УПЛ можуть позаздрити — готель, поля, фітнес-зал, басейн…
— Кажуть, що у Винниках під час тренувань Вересу та Руху часто можна побачити Мирона Маркевича…
— Це правда, Богданович підходить і до нас. Перекидаємося парою слів, інколи й зауваження може зробити. До нього всі з повагою ставляться — і футболісти, і тренери. Погано чи зайвого Маркевич не порадить.
— Коли йшов із Шахтаря в статусі «постійного запасного», там якось попрощалися із тобою?
— Передусім скажу, що я давно не сумнівався, що піду з Шахтаря. Фактично, ще зимою хотів іти, бо набридло не грати. Але тоді травмувався Бодя (Бутко. — прим. Ю. К.) і попросили побути на заміні Срни. Але покинути Шахтар не cкладало проблеми, треба було щось давно змінювати в житті та кар’єрі.
Василий Кобин, shakhtar.com
Чи прощалися? У Шахтаря був банкет по закінченню сезону, де нам усім подякували за трофеї сезону. Власне, я там зі всіма і попрощався — гравцями, тренерами, президентом. До слова, все скромно було на тому святкуванні. Якби відбувалося воно в Донецьку, то все було грандіозніше.
— Чому не склалося знайти команду за кордоном?
— Остраху залишитися без команди не було. Я знав, що якщо не відшукаю іноземного клубу, то мене візьмуть в Україні, адже наразі рівень чемпіонату істотно просів. У мене була мета знайти клуб в Європі. Передусім, щось поближче до України — в Польщі чи Угорщині. Але виявилися свої моменти — ліміт на легіонерів. Якщо там беруть іноземця, то дивляться на статистику, а я мало грав в минулому сезоні.
Ще грає роль вік, адже клуби намагаються ще й заробити зазвичай на трансферах, а старших гравців легко потім не продати. Тому відшукати хороші пропозиції було важко. В результаті пізніше шукав команду в Україні, тим більше, що була домовленість із Юрієм Миколайовичем.
— В Карпати часом не кликали?
— Не буду про те казати. Особисто зі мною розмови не було, можливо, з агентами говорили. Як склалося, так і склалося.
— А як стосовно Білорусі, куди тебе сватали в Динамо Мінськ? Ти не був би там новачком…
— Могло і таке бути. Але сенсу особливого не було туди їхати. Краще було лишатися в Україні з тими самими умовами. Говорити про Білорусь нині не має сенсу, але тамтешній футбол не назвав би набагато гіршим за наш сьогоднішній. Відніми від нас Шахтар і Динамо, й отримаємо приблизно білоруський футбол.
— Коли Василь Кобін шукав команду, ЗМІ чимало писали про тебе. Читаєш матеріали чи коментарі про себе?
— На таке абсолютно не звертаю уваги. Хочете вірте, хочете ні, але байдуже читати домисли чи образи. Все вирішується на полі, чи не так? А писати можуть різні люди, які взагалі можуть у футболі не розбиратися.
— І на «Василя-бісіклету» не ображаєшся?
— Абсолютно. Це ж гарний був гол Легії, правда?
«У Вересі сподобалася конкретика. В нашому футболі це тепер швидше виняток з правил»
— Можна сказати, що у твоєму підписанні з Вересом спрацювало «шахтарівське» знайомство із Юрієм Віртом?
— Не зовсім так. Звісно, ми у Шахтарі товаришували, а потім спілкувалися вже не як гравці, а по-дружньому. Я пообіцяв давно йому, що якщо не знайду команду за кордоном, то прийду у Верес. Так врешті і вийшло.
— Тепер ви з Віртом у різному статусі. Як дотримуватися необхідної відстані між гравцем і тренером?
— Про якісь виключні стосунки зараз не може бути й мови. Повага один до одного є, але дистанція мусить бути.
— Крім обіцянки Вірту, мав інші мотиви, аби підписати контракт із Вересом?
— У Вересі сподобалася конкретика. І керівництво, і тренери все розклали по поличкам — що в нас є, до чого прагнемо, як ідемо до мети, як формуємо команду. Ви ж знаєте, що в нашому футболі це тепер швидше виняток з правил. Не чув у Вересі такого, що «може бути, а може не бути», «може так, а те не так». Конкретно все пояснили.
Василий Кобин, dynamo.kiev.ua
— Вірт казав, що тобі ще потрібен час, аби увійти в хорошу форму. Як відчуваєш, коли будеш готовий на всі 100 відсотків?
— Тут різні речі слід мати на увазі. Стосовно фізичної підготовки, то я влітку відпочивав хіба 5 днів, після фінішу минулого чемпіонату. Потім щодня робив велику бігову роботу. У Болгарію їздили відпочивати, то я щодня по 10 кілометрів бігав — вранці чи увечері, коригував навантаження. Знав, що мені треба шукати команду, щось комусь доводити, тому готував себе. Інша річ, що ігрової практики не було, адже спаринги не грав.
— Ти не раз казав, що тобі імпонує схема 3-5-2, більш атакуюча та агресивна. Сучасний Верес може використовувати її?
— Може, чому ж ні… Але не думаю, що тренери будуть ризикувати відходити від своїх напрацювань. Все ж сьогоднішні тактичні напрацювання поки дають результат. Тому до кінця так і будемо грати — строго в обороні, не викидатися, використовувати фланги. Тим більше, що ми продовжуємо зіграватися по ходу чемпіонату.
— Де ти бачиш себе у 3-5-2?
— Правим центральним захисником.
«Мрії пограти за кордоном ще не відганяв від себе. Але наразі є контракт з Вересом, і я його виконую»
— Сьогодні часто говорять про «пробивання дна» нашим футболом. Все справді так погано, на твою думку?
— Я можу говорити не стільки про організаційні якісь проблеми, а про якість футболу. Справи кепські тут, і проблема номер один — штучне омолодження Прем’єр-ліги. Дніпро і Волинь в минулому році, Сталь у цьому чемпіонаті випускають вчорашніх дітей. Як на мене, то кілька років тому із всіх цих хлопців в основі вийшли б хіба один-два.
— То найгірше попереду, чи як?
— Ні, думаю, що гіршого не буде. Рік-два, і все стабілізується. Може приїдуть і якісніші легіонери, і наш футбол підтягнеться.
— Де може бути Василь Кобін через рік-два?
— Загадувати не буду. Побачу, як будуть складатися справи у Вересі, з моєю грою. Мрії пограти за кордоном ще не відганяв від себе. Наразі є контракт, і я його виконую.
— Влітку не стільки перехід Кобіна і Федорчука прикував до себе увагу всього світу, а «сага Неймара». Ти вболіватимеш за Барсу і без цього бразильця?
— Це не кінець футболу, і тим більше Барселони. Більше скажу — Неймар заслуговував такої суми, і ПСЖ гроші за нього відіб’є. Що там сперечатися — стояла така сума у відступних, і парижани сплатили. А Барса нормально заробила.
